Минуло  30 років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм не добрим крилом , і тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі. Цей день не минув безслідно, він розплодив по світу багато трагедій; він буде завжди об’єднувати  всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

У багатьох виникають сумніви , навіщо потрібне це свято, якщо є 26 квітня – Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшанування учасників ліквідації. Відповідь на це питання учні 9 класу отримали під час проведення години спілкування. А також згадали страшні події ігруючи театралізовану сценку « Чорні крила біди ».

Надто дорого платить український народ за Чорнобиль. Трагедія, що сталася 26 квітня 1986 року ввійде в історію людства як невигойна рана на тілі України. Це добре усвідомили учні початкових класів. «Пам’ять не знає сивини…» саме таку назву мав спільний захід початківців.

Першокласники спробували відтворити прослухану бесіду в малюнках «Рятуючи світ – врятували тебе».

Для учнів другого класу проведено виховну годину «Пам’ять не знає сивини….», на якій учні вшанували пам'ять загиблих під час аварії на ЧАЕС хвилиною мовчання, декламували вірші про учасників – ліквідаторів чорнобильської катастрофи, пообіцяли нести в серцях пам'ять про тих, кому ми завдячуємо своїм життям.

Третьокласники переглянули фільм «Чорнобиль – наша біль а пам'ять».  Учні 4 класу оформили фотовиставку «Чи знаєш  ти, світе, як сиво ридає полин? Як тяжко, як тужно моєму народу болить?», на якій і всі учні початкових класів НВО зробили свої світлини.

Учні 7 класу створили мультимедійну презентацію «Вони першими ринулись в бій».

Десятикласники провели бібліотечний урок «Мужність і біль Чорнобиля».

Всевладен час посівами століть 
Бреде, не вибираючи дороги. 
І що йому чиєсь життя убоге, 
Як він і понад смертю гримить! 
Він сам собі - закон і міра, й суд. 
Глузує над претензіями слави, 
Не визнає на неминущість слави, 
В минущості оскільки його суть. 

Лиш перед пам'яттю він пада лиць, 
Бо вже давно на досвід перевірив. 
Що в полотні її - він тільки нить, 
Що пам'ять зрушивши, - себе обірве.