У кожного села своя історія. Жодне село на Україні не минули тяжкі роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.,  навіки залишились у пам’яті і серцях українського народу.

         206 жителів сіл Цвітоха, Кам’янка, Ташки не повернулись до матерів, жінок, дітей. Вони загинули на полі бою.

У Цвітоху фашистські війська вступили у перші дні липня 1941 року. Німецькі окупанти грабували населення, більше ста чоловік було відправлено у Німеччину.

В районі сіл Цвітоха, Кам’янка, Ташки діяв партизанський загін Михайлова. Біля Цвітохи і Кам’янки партизани знищували живу силу і техніку.

У важких боях визволено наше рідне село 28 січня 1944 року частинами і з’єднаннями двадцять третього стрілецького корпусу шістдесятої армії під командуванням генерал-полковника Черняховського.  Серед поранених  - Черкасенко Василь Федорович. Він помер вже у визволеному селі. Похований на сільському цвинтарі. Його могилу доглядають учні навчально-виховного об’єднання. Живим нагадуванням про тих, хто загинув, є Алея Пам’яті. Щороку яблуневим цвітом розцвітають дерева, нагадуючи односельцям про 206 молодих життів, які забрала війна.

Дев’яносто вісім наших односельчан за бойові подвиги на фронтах Великої Вітчизняної війни нагороджено орденами і медалями. Учасником параду переможців у Москві був Свідерській Олексій Михайлович.

         В селі свято бережуть пам’ять про тих, хто віддав своє життя за наше сьогодення, за мир на нашій благословенній землі. Щорічно у Цвітоському НВО проходять Дні вшанування всіх учасників Великої Вітчизняної війни, та визволителів наших сіл. Так 27 січня проведено загальношкільне свято до дня визволення Цвітохи від німецько-фашистських загарбників. Учні 10 класу (класний керівник Ясінська Людмила Олександрівна) розповіли про життя односельців у грізні воєнні роки. Чудову концертну програму підготували учні початкових класів (класоводи Рижук В.І., Пухова О.М., Дядюк А.І.).

         З сльозами на очах діти слухали розповідь  жителя  села  Лісового Івана Кириловича про  ті страшні часи.

68 років мирне небо височить над нашими оселями. Вже у минулому негаразди та страшні дні окупаційного режиму, який зазнали наші бабусі та дідусі. Але діти пам’ятають про героїчний подвиг своїх односельців  в боротьбі з фашистськими загарбниками.

         Жива людська пам’ять буде жити вічно, поки існуватиме людський рід, бо без пам’яті і шани до минулого немає майбутнього.