Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років у історії людства назавжди буде позначена чорними фарбами як одна із найстрашніших. Смертоносна лавина, знищуючи все живе, залишаючи згарища, руїни, кров і сльози, двічі прокотилась теренами України: із Заходу на Схід і в зворотному напрямку.
Не минуло це страхіття і наше рідне село Цвітоха .
У важких боях його визволено 28 січня 1944 року частинами і з'єднаннями двадцять третього стрілецького корпусу шістдесятої армії під командуванням генерал-полковника Черняховського. Серед поранених - Черкасенко Василь Федорович. Він помер вже у визволеному селі. Похований на сільському цвинтарі.
Наше минуле і майбутнє пов’язані між собою незримим мостом Пам’яті. Вона вічна, не дає згаснути для нащадків жодній героїчній сторінці історії.
72 роки минуло з тих пір. Саме в цей день всі учні і гості села зібралися відзначити цю знаменну дату у історії нашого села.
Зі словами привітань та щирої вдячності виступила директор НВО Тимчук Людмила Олександрівна наголосивши на тому, що ми завжди пам’ятатимемо про героїчний народ, який своєю боротьбою звільнив наш край.
Слова привітання та вдячності за безмежний патріотизм до свого села прозвучали у виступах учнів засвідчують, що ми віддаємо шану ветеранам, учасникам бойових дій на сході України, дітям війни, працівникам тилу, вдовам, матерям. Їх скроні побіліли, а в ті грізні роки вони йшли в бій, гартували зброю, вирощували хліб, ростили дітей, терпіли муки окупації та були надійним тилом для армії.
Після урочистої лінійки святкування Дня визволення села Цвітохи учні НВО понесли квіти до Обеліска.